.
Дата 11.11.15

Щастя у ваших руках





29035-300x187Сучасні жінки без кінця нарікають чоловікам на невміння вбити цвях (а ті у відповідь молодим дружинам — на невміння зварити борщ, яким мама колись частувала). Спробуємо поглянути на проблему інакше.

Багато дівчат, виходячи заміж, замислюються, чи вміє майбутній чоловік вправно забивати цвяхи? Та ніхто! Мріємо про супутника життя, близького по духу, по інтересам. А ось у сімейних буднях на передній план виступає чому-інше: і горезвісні цвяхи, і обов’язки чоловіка по будинку, і його заробіток. На яку чашу ваг пристроїмо при цьому любов, радість спілкування, розуміння, ніжність?





— Може, розлучитися, поки не пізно, а то ще й син виросте таким же квартирантом? — каже моя подруга. А хочеться, щоб він був ініціативним, уважним, турботливим, готовим завжди допомогти матері і дружині.

Повинна застерегти. Статистика доводить, що далеко не кожній розлученій жінці вдається створити сім’ю, розпадається ж другий шлюб ще частіше, ніж перший. Мабуть, тому, що і в новому обранцеві жінка якихось чеснот недораховується.

А що, якщо піти іншим шляхом? Ну, наприклад, придивитися до власного чоловіка. Невже так-таки й немає у нього якостей, за які можна поважати і любити? Може, залишає за вами право рішення, поважаючи ваш смак і хазяйновитість? Картина вже краще, правда? Хочеться, щоб син виріс ініціативним? Це у ваших руках.

Перевірте себе: чи не є головним у ваших стосунках з сином вимога послуху? Чи є у нього можливість самостійно приймати рішення, залишаєте ви за ним право вибору в кожній ситуації або жорстко диктуєте, як себе вести? Можливості виховання ініціативності закладені в цьому, а не в розлученні з чоловіком. Ви, звичайно, хочете сімейного щастя і доньці. Психологи відзначають і «наслідкову нещасливість»: дівчинка, вихована матір’ю без батька, часто теж не може створити міцну сім’ю. Вона не бачила зразків позитивної подружньої поведінки, у неї не сформовані установки на сімейне життя, на необхідне в ній терпіння, повагу до супутника.

«Щастя на стороні того, хто задоволений»,— писав Арістотель. Це дуже важливе вміння — помічати в будні, в поспіху, в втомі – миті радості.