.
Дата 20.02.16

Про складнощі позаземного життя

Пошук позаземних форм життя або його слідів – зараз це одна з головних цілей багатьох космічних місій. Це не просто порожня цікавість вчених, які хочуть дізнатися, чи ми одні у Всесвіті, але й цінна інформація, яка допоможе зрозуміти, як життя зародилося на самій планеті Земля.

Однак поки що всі спроби, наприклад, відомий проект SETI, знайти щось або когось за межами нашої планети, виявилися не дуже успішними.

У чому ж справа? Чому на просторах безкрайнього Всесвіту, де існують мільярди мільярдів зірок, навколо яких обертаються безліч, як ми вже знаємо, екзопланет, ми так поки нікого і не знайшли?

 Зліва - сценарій раннього вимирання, праворуч - життя «бореться» за свої права і впливає на навколишнє середовище, продовжуючи своє існування (зелена область). Фото: Astrobilogy, 2016

Зліва – сценарій раннього вимирання, праворуч – життя «бореться» за свої права і впливає на навколишнє середовище, продовжуючи своє існування (зелена область). Фото: Astrobilogy, 2016

Бурхливе обговорення цих проблем ще в середині минулого століття вилилося у формулювання так званого парадоксу «Великого Мовчання» або принципу Фермі:

«З одного боку, висуваються численні аргументи про те, що у Всесвіті повинне існувати значна кількість технологічно розвинених цивілізацій. З іншого боку, відсутні будь-які спостереження, які б це підтверджували. Ситуація є парадоксальною і призводить до висновку, що або наше розуміння природи, або наші спостереження неповні і помилкові».

Нещодавно в журналі Astrobiology вийшла стаття двох дослідників з Австралійського національного університету, в якій вони стверджують, що поява життя – це поширений процес у Всесвіті, проте ймовірність того, що це життя може розвинутися в будь-яку складну форму, вкрай мала. Проскочити «пляшкове горлечко» вдається дуже і дуже небагатьом світів. Так що, на думку авторів дослідження, Всесвіт може бути сповнена різними мікробами, однак, по більшій частині, мертвими, і ось чому.

Для того щоб зародилося життя потрібно, насправді, не так вже й багато. Життя на Землі складається всього з декількох елементів: водню, кисню, вуглецю, азоту, сірки і фосфору. Дослідники навіть назвали цю групу одним словом – HOCNSP. Всі ці елементи цілком собі поширені у Всесвіті, і тут у «молодого» життя не повинно виникнути проблем. Крім того, для життя найімовірніше потрібна рідка вода і певну кількість енергії, яка повинна надходити від найближчої зірки або з надр планети, що остигає. Змішавши ці компоненти воєдино, через якийсь час можна було б очікувати, що в цьому «супі» з’являться такі структури.

А от далі у житті починаються складності, головна з яких – мінливі умови середовища. Планета поступово остигає, втрачає свою атмосферу – все це може дуже швидко «зачинити двері» перед молодим життям. І якщо воно, тобто життя, не змогло розробити глобальні стабілізуючі механізми, то через «якихось» півтора мільярда років умови на планеті стануть непридатними для існування: чи стане занадто холодно або дуже жарко або, приміром, не залишиться рідкої води. Тут можна провести аналогію з двигуном автомобіля: для того, щоб його запустити, достатньо лише невеликої кількості бензину та електричної іскри, а от щоб підтримувати стабільну роботу потрібні системи охолодження, змащення, живлення і ще багато чого.

На думку авторів цієї наукової роботи, для того, щоб життя змогло еволюціонувати до розумних форм, ось це «пляшкове горлечко» між придатними умовами для життя і мінливими умовами на планеті має зберігатися протягом кількох мільярдів років – а це швидше виняток, ніж правило. Як приклад, щоправда, поки ще непідтвердженого, можна згадати недавнє повідомлення про виявлення на Марсі скам’янілостей, дуже схожих на залишки бактеріальних матів, та й ми вже знаємо, що колись на Марсі був і океан з теплою водою, і атмосфера.

Ймовірно, що саме такий сценарій, дуже сумний, і є «стандартна модель» розвитку життя на більшій частині Всесвіту: виникнення умов, придатних для життя, потім зародження життя, короткий етап розвитку без переходу до складних форм і практично неминуча загибель. Чи Так це насправді – покажуть подальші дослідження. До речі, тут виникає ще одне, швидше навіть філософське питання. Якщо життю «пощастило» і воно еволюціонувала до розумних форм, які вже можуть свідомо змінювати навколишнє середовище, наскільки це буде стабільний стан, і як велика ймовірність, що високорозвинена цивілізація може сама себе знищити за дуже короткий за мірками Всесвіту час?

Джерело: nkj.ru